Номер "Козацтво"
 
В номерi наявнi:

 два двоспальних лiжка
 стiл
 телевiзор Philips LED 55 Smart
 сейф
 балкон
 двi тумбочки
 санвузол (душова кабiна, умивальник, туалет, 8 рушникiв та засоби особистої гiгiєни)
 


 шафа для одягу
 2 крiсла
 внутрiшнiй телефон
 холодильник
 фен
 вид з вiкна
 електроннi замки
Забронювати




Термiн «козак» уперше згадується в Початковiй монгольськiй хронiцi 1240 р., куди перейшов iз тюркських мов у значеннi - «схильний до завоювання». У XIV ст. фiгурує у дописi до збiрника житiй святих «Синаксар» (1308) та у словнику половецької мови «Кодекс Куманiкус» (1303) у значеннi «страж», «конвоїр». Спочатку слово «козак» вживалося на означення вiльних людей, якi населяли пiвденноукраїнськi степи.

iснувало декiлька шляхiв формування козацтва. Його попередником стало слов'янське населення басейнiв нижньої течiї рр. Днiпра, Пiвденного Бугу i Днiстра (лiтописнi «бродники»), яке займалося господарською дiяльнiстю у цих регiонах i мало демократичну вiйськову органiзацiю. З посиленням нацiонального i соцiального гноблення iноземних держав значна частина українських селян та мiщан утiкала в малозаселенi прикордоннi райони й поповнювала ряди козакiв. За днiпровськi пороги спрямовувалася хвиля уходникiв - сезонних здобичникiв, окремi з яких оселялися у степу з метою його господарського освоєння. В ряди козацтва вступала i українська шляхта, що втратила свої маєтностi. На процес формування козацтва значний вплив мав зовнiшнiй фактор. З часу утворення Кримського ханства систематично вiдбувались набiги на українськi землi.

Для захисту вiд татарсько-турецької агресiї у Пониззi Днiпра на пiвдень вiд днiпровських порогiв була створена вiйськово-полiтична органiзацiя Запорiзька Сiч. Перше укрiплення близько 1555-1556 рр. збудував на днiпровському островi Мала Хортиця Д. Вишневецький. Згодом Запорiзька Сiч стала державно-полiтичним утворенням  з демократичним устроєм.

Польсько-литовська державна адмiнiстрацiя залучала козакiв до оборони кордонiв Речi Посполитої. Протягом 16 ст. сформувалася окрема категорiя козацтва - городове козацтво. Його органiзаторами були прикордоннi старости.

У другiй пол. 16 ст. польський уряд намагався послабити вплив запорожцiв i встановити над ними контроль. Король Сигiзмунд II Август у 1572 р. започаткував практику внесення козакiв у спецiальний список, що визначав  козацький статус - реєстр. Козаки вписанi у реєстр отримали назву реєстрових козакiв. Вiйськова влада над реєстровцями належала гетьману, якого обирали за згодою уряду. Органiзацiйно реєстрове козацтво складалося з 6 полкiв (1625 р.) - Бiлоцеркiвського, Канiвського, Черкаського, Корсунського, Переяславського, Чигиринського, що подiлялися на сотнi.
Поступово в середовищi козакiв сформувався окремий суспiльний прошарок – козацька старшина. Спочатку до її складу входили отамани-ватаги, що були керiвниками перших козацьких загонiв. Повного органiзацiйного оформлення козацька старшина набула в перiод створення Запорiзької Сiчi. В рiзнi часи її iснування чисельнiсть цiєї групи козацтва була неоднаковою i деколи сягала до 150 осiб. До складу козацької старшини входили: вiйськова старшина - кошовий отаман, вiйськовий суддя, вiйськовий осавул, вiйськовий писар та курiннi отамани; вiйськовi служителi - пiдписар, булавничий, хорунжий, бунчужний, перначний, пiдосавул, довбиш, пiддовбиш, вiйськовий пушкар, пiдпушкар, гармаш, вiйськовий товмач, вiйськовий шафарi, пiдшафар, кантаржiй та канцеляристи; похiднi та паланковi начальники - полковник, писар, осавул, пiдписар та пiдосавул. В перiод ведення воєнних дiй обирався також обозний, що був помiчником осавула i входив до складу вiйськової старшини. Старшину обирали на вiйськовiй козацькiй радi за участю всього козацтва.
Нацiональний, соцiальний i релiгiйний гнiт з боку Речi Посполитої призводив до козацько-селянських повстань. У 1648 р. розпочалася нацiонально-визвольна вiйна пiд проводом Б. Хмельницького, рушiйної силою якої було українське козацтво.

В травнi 1648 р. українськi вiйська здобули блискучi перемоги в битвах пiд Жовтими Водами, Корсунем, та в Пилявецькiй битвi. У 1649 р. вiйсько польських магнатiв на чолi з Єремiєю Вишневецьким опинилось в оточеннi пiд Збаражем. На допомогу обложеним вирушив з новим вiйськом польський король Ян Казимир. У серпнi 1649 р. пiд Зборовом вiдбулася битва, яка закiнчилась пiдписанням за посередництвом кримського хана iслам-Гiрея Зборiвського мирного договору. 

За умовами угоди виникла українська автономiя в складi Речi Посполитої - Гетьманщина. Її територiя визнавалась польським урядом у межах Київського, Чернiгiвського i Брацлавського воєводств. Зборiвська угода зберiгала Вольностi Вiйська Запорозького, число реєстрових козакiв встановлювалося у 40 тис. осiб, проголошувалась амнiстiя всiм учасникам козацько-селянської вiйни. Обидвi сторони були незадоволенi умовами Зборiвського договору, тому в 1651 р. вiйськовi дiї вiдновилися.

Вирiшальна битва вiдбулась у 1651 р. поблизу м. Берестечка. Татарськi вiйська пiд проводом хана iслам-Гiрея не витримавши сильного гарматного вогню покинули поле бою. Хмельницький поїхав за ними, щоб повернути хана. Українськi вiйська залившись без керiвництва були оточенi королiвською армiєю. Найкращi козацькi пiдроздiли пiд проводом полковника iвана Богуна таємно переправились через болото i вийшли з оточення. Серед повсталих селян виникла панiка, вони зазнали значних втрат.

Поразка пiд Берестечком змусила Б. Хмельницького Бiлоцеркiвський мирний договiр. За його умовами бiльш як удвiчi скорочувався козацький реєстр (до 20 тис. козакiв), утричi зменшувалася пiдвладна йому територiя – козацькою територiєю визнавалось лише Київське.
В наступному роцi вiйна продовжилась. 22-23 травня бiля г. Батiг на Брацлавщинi (тепер Вiнницька обл.) вiдбулася нова битва, в якiй козацьке вiйсько розгромило польську армiю. Це фактично скасувало невигiднi умови Бiлоцеркiвського договору.
Наприкiнцi серпня 1653 р. польська армiя пiд командуванням короля Яна II Казимира вирушила в Україну. Пiд Жванцем польськi вiйська були оточенi, але кримський хан уклав з польським королем мирний договiр.

Такi дiї кримського хана переконали Б. Хмельницького в необхiдностi шукати iншого союзника. Був укладений вiйськово-полiтичний союз з Московським царством. 8 сiчня 1654 р. вiдбулася Переяславська рада, на якiй Б. Хмельницький та частина старшини склали односторонню присягу на вiрнiсть московському царевi.

Умови союзу були затвердженi у Москвi в березнi 1654 р. Пiсля цього Кримське ханство уклало союз з Рiччю Посполитою. Вiйськовi дiї україно-росiйських вiйськ проти полякiв i татар вiдбувалися з перемiнним успiхом. У жовтнi 1656 р. Московська держава та Рiч Посполита уклали мiж собою Вiленське перемир’я. Українську делегацiю, на вимогу московської сторони, не було допущено до вироблення умов перемир’я. Цей факт серйозно занепокоїв Б. Хмельницького. Вiн зробив спробу утворити антипольську коалiцiю з семигородським князем Юрiєм II Ракоцi та Швецiєю, яка почала вiйну проти Польщi. Далекосяжнi плани Б. Хмельницького були перерванi його смертю 6 серпня 1657 р.

Внаслiдок переможного повстання пiд проводом Богдана Хмельницького була вiдроджена українська державнiсть – Гетьманщина. Козацтво стало провiдним i привiлейованим прошарком українського суспiльства. Система управлiння Гетьманщини будувалась на давнiх козацьких традицiях i вiдрiзнялась значною демократичнiстю. Бiльшiсть посад були виборними. Гетьман обирався Генеральною Вiйськовою Радою в якiй Запорiзька Сiч зберiгала свою 
Значення козацтва в iсторiї України XVI – XVIII ст. важко переоцiнити. 

Козаки були творцями самобутньої воєнної тактики, яка вирiзнялась широким застосуванням вогнепальної зброї, використанням рухомого табору з возiв. Для морських походiв був розроблений оригiнальний тип бойового корабля – «козацька чайка».  Козаки славились як неперевершенi стрiльцi з мушкета i розвiдники («пластуни»).

Успiхи в вiйськовiй справi зробили козацтво вагомою полiтичною силою. Українському козацтву довелось взяти на себе важкий тягар збройного захисту українського народу вiд нападiв Кримського ханства, нацiонального, релiгiйного, економiчного гнiту iноземних держав. Роль козакiв у вiйськово-полiтичних, економiчних, культурно - освiтнiх процесах  16 – 18 ст. виявилась настiльки значною, що дуже часто для позначення цього перiоду вживається термiн – епоха козацтва.

Це час важливих винаходiв i нових культурних течiй, перiод поширення на територiї України вогнепальної зброї, книгодрукування, ренесансної палацової архiтектури, портретного живопису та монументальної скульптури. У XVIII ст. значною мiрою завдяки меценатськiй дiяльностi козацької старшини в Українi сформувався самобутнiй архiтектурний стиль – «козацьке бароко».
Перiод козацтва в iсторiї України завершився в кiнцi XVIII ст. У 1764 р. iмператриця Катерина ii скасувала посаду гетьмана, а у 1775 р. росiйськi вiйська зруйнували Запорiзьку Сiч.