Номер "Київська Русь"
 
В номерi наявнi:

 двохспальне лiжко
 стiл
 телевiзор Philips LED 32 Smart
 сейф
 балкон
 санвузол (душова кабiна, умивальник, туалет, 5 рушникiв та засоби особистої гiгiєни)
 


 шафа для одягу
 2 крiсла
 внутрiшнiй телефон
 фен
 вид з вiкна
 електроннi замки
Забронювати




Київська Русь утворилась у другiй половинi iХ ст. В цей перiод на територiї схiдної Європи проживало 13 схiднослов’янських племiнних союзiв. Найбiльшими мiстами схiдних слов’ян були Київ (столиця полянського племiнного союзу) та Новгород (полiтичний центр iльменських словен). Згiдно з лiтописною легендою Київ заснували брати Кий, Щек i Хорив, та їх сестра Либiдь.

В Новгородi з 870 р. утвердилась при владi варязька династiя. За лiтописною версiєю У 882 р. новгородський князь Олег пiдступно вбив київських князiв Аскольда i Дiра, захопив Київ i зробив його своєю столицею. Ця подiя поклала початок об’єднанню схiднослов’янських племен пiд владою київського князя.

Пiд час свого правлiння у Києвi Олег (882 – 912 рр.) значно розширив межi своєї держави пiдкорюючи сусiднi племена. iнший напрямок зовнiшньої полiтики Олега – вiйськовi походи з метою отримання здобичi. Найбiльш вiдомими є успiшнi походи на Константинополь (найбiльше мiсто тогочасної Європи) у 907 р. та 911 р., якi закiнчились пiдписанням вигiдних торгiвельних договорiв. Наступник Олега – князь iгор (912 – 945 рр.) в зовнiшнiй полiтицi здiйснив вiйськовi походи на Закавказзя (943 р.) та Вiзантiю (941 та 944 рр.). Основним заходом внутрiшньої полiтики Олега i iгоря був збiр данини з пiдкорених земель. Цей процес отримав назву полюддя. Князь з вiйськом (дружиною) всю зиму об’їжджав пiдлеглi землi збираючи данини. Пiд час одного з таких об’їздiв у 945 р. iгор загинув. Його вбили древляни, якi повстали, обуренi величезними розмiрами данини.  
Пiсля смертi iгоря державу очолила його вдова Ольга (945 – 964 рр.). Вона помстилась древлянам за смерть чоловiка, спаливши їх столицю iскоростень. Ольга зосередила увагу на вдосконаленнi внутрiшньої полiтики. Щоб уникнути нових повстань, вона встановила чiткi розмiри данини – уроки. Вiдбулись змiни в механiзмi стягнення данини з населення. Ольга органiзувала спецiальнi укрiпленi мiсця – погости, в яких перебували її представники. Данина завозилась на погости, а звiдти вiдправлялась до Києва. В зовнiшнiй полiтицi Ольга орiєнтувалась на мирнi, дипломатичнi методи досягнення цiлей. Вона здiйснила поїздку в Константинополь на чолi великої мирної делегацiї.
Пiд час цього вiзиту Ольга та її оточення прийняли християнство. Але християнство на цей час ще не стало державною релiгiєю. Київська Русь залишалась язичницькою.

Син Ольги Святослав (964 – 972 рр.) вiдомий своїми вiйськовими походами. У 968 р. йому вдалося знищити Хазарський каганат. Вiн вiв вiйни з Вiзантiєю на Балканах. Перед своїм останнiм походом Святослав провiв адмiнiстративну реформу. Своїм намiсником у Києвi вiн залишив старшого сина Ярополка. У землях, якi намагались вiд’єднатися вiд Києва Святослав поставив правити своїх молодших синiв: Олега – в Овручi, в Древлянськiй землi; Володимира – в Новгородi. Повертаючись з Болгарiї Святослав потрапив у засiдку i загинув в бою з печенiгами – кочiвниками, якi заселили причорноморськi степи в Х ст.

Пiсля смертi Святослава мiж його синами почалась мiжусобна боротьба, в якiй перемiг Володимир. Найбiльшого розквiту Київська Русь досягла в перiод правлiння Володимира Великого (980 – 1015 рр.) i Ярослава Мудрого (1019 – 1054 рр.). В перiод правлiння Володимира закiнчилось формування територiї Київської Русi. Найбiльшим здобутком Володимира Великого було введення християнства, як державної релiгiї у 988 р. Володимир також провiв адмiнiстративну реформу. Вiн замiнив племiнних князiв своїми синами. Вiдтепер представники династiї Рюриковичiв правили не тiльки в столицi, але й в регiонах. Були обмеженi повноваження мiсцевої знатi, її прагнення вiд’єднатись вiд Києва.

Для  змiцнення обороноздатностi країни була проведена вiйськова реформа. Князь роздавав дружинникам землi за службу в вiйську. iнший напрямок дiяльностi Володимира – укрiплення пiвденного кордону для захисту вiд нападiв печенiгiв. З цiєї метою була створена система фортець вздовж рiчок Трубiж, Сула, Стругна.

Володимир почав карбувати власну монету – злотники i срiбники. На однiй сторонi монети було зображено князя, на iншiй – князiвський знак (тризуб).  Карбування власної монети свiдчило про могутнiсть правителя, пiдiймало мiжнародний авторитет держави.
Пiсля смертi Володимира Великого протягом 1015 – 1019 рр. тривала боротьба мiж його синами за верховну владу. Перемогу здобув Ярослав (1019-1054 рр.).

Ярослав пом’якшив данину, це стимулювало економiчний розвиток Київської Русi. Заснування нових мiст сприяло розвитку ремесел, торгiвлi,  змiцнювало обороноздатнiсть країни (абсолютна бiльшiсть тогочасних мiст мали потужнi укрiплення). Найбiльшi зусилля були спрямованi на розбудову Києва. Ярослав наказав побудувати нове кiльце мiських укрiплень – Ярославовi вали. Як наслiдок територiя Києва збiльшилась у 7 разiв. Новi київськi укрiплення вiдзначалися надзвичайною потужнiстю – висота оборонних валiв сягала 14 метрiв в висоту. У 1036 р. Ярослав завдав вирiшальної поразки печенiгам. Пiсля цього на деякий час послабився тиск кочiвникiв на кордони Київської Русi.
За Ярослава Мудрого було складено перший звiд писаного права – «Руську правду». Це був кодекс законiв, який закрiплював розшарування суспiльства, панування князiв i бояр над простим людом.
У мiжнароднiй полiтицi Ярослав вiддавав перевагу дипломатичним методам налагодження зв’язкiв з рiзними державами. Як було заведено у середньовiччi цi зв’язки вiн змiцнював за рахунок шлюбiв своїх дiтей. Шлюби зазвичай були закрiпленням дипломатичних угод. Усi цi заходи принесли великий мiжнародний авторитет Київськiй державi.

Пiсля смертi Ярослава Мудрого поступово, але неухильно вiдбувався процес подiлу Київської Русi на окремi князiвства (процес феодальної роздробленостi).  

Вiйни мiж князями значно послаблювали обороноздатнiсть Київської Русi, загроза з боку половцiв постiйно посилювалася. Пiсля кiлькох важких поразок вiд половцiв, провiднi князi зробили спробу припинити мiжусобнi вiйни. З цiєю метою 1097 р. у Любечi вiдбувся князiвський з’їзд, на якому  було вирiшено припинити ворожнечу. З’їзд оголосив, що кожен князь повинен володiти тими землями, якi успадкував вiд батька i не має право претендувати на чужi територiї. Фактично Любецький з’їзд започаткував новий етап в процесi розпаду Київської Русi. Вiдтепер в кожному удiльному князiвствi формувалася власна династiя.

Тимчасово єднiсть Київської Русi була вiдновлена за правлiння в Києвi Володимира Мономаха (1113 – 1125 рр.) та його сина Мстислава (1125 – 1132 рр.) Володимир Мономах прославився своїми успiшними походами проти половцiв. В роки правлiння Володимира Мономаха в Києвi здiйснювалось масштабне будiвництво. Син Мономаха, Мстислав, намагався продовжувати полiтику батька. Пiсля його смертi у 1132 р. Київська Русь остаточно розпалась на удiльнi князiвства, кожне з яких проводило самостiйну полiтику.