Номер "Трипiлля"
 
В номерi наявнi:

 двохспальне лiжко
 стiл
 телевiзор Philips LED 32 Smart
 сейф
 балкон
 санвузол (душова кабiна, умивальник, туалет, 5 рушникiв та засоби особистої гiгiєни)


 шафа для одягу
 2 крiсла
 внутрiшнiй телефон
 фен
 вид з вiкна
 електроннi замки
Забронювати





Трипiльська культура iснувала на територiї України у IV – III тис. до н.е. Це був перiод енеолiту (мiдно-кам’яного вiку), коли люди навчились виплавляти мiднi вироби, але наймасовiшими  залишались кам’янi знаряддя.

Назва культури походить вiд назви с. Трипiлля Київської областi поблизу якого вiдомий археолог В. Хвойка розкопав перше таке поселення. Племена трипiльської культури заселяли значну територiю – вiд Днiстра до Днiпра i Чорного моря.

Трипiльцi однi з перших на територiї України почали використовувати мiдь, яку привозили з Карпат та Балкан, виготовляли мiднi шила, кинджали, сокири, браслети, рибальськi гачки.

Трипiльськi селища розташовувались на високих мiсцях поблизу рiчок. Це були родовi або племiннi поселення. У середньому вони нараховували вiд 10 до 100 i бiльше жител та господарських споруд. Житла розмiщували кiлькома рядами або колами навколо великого майдану. Цi майдани, очевидно, використовувались як колективнi загони для худоби, а можливо, мали релiгiйне, культове значення. Вiд майдану в рiзнi боки розходились вулицi. Житла були в основному наземними. Стiни будувалися з дерев’яних каркасiв-плетiнцiв, якi потiм обмазувалися глиною. Дуже складно споруджувалася пiдлога: на низ клали дерев’яний помiст, а зверху глинянi обпаленi вальки, якi потiм замазували глиною. Дах був двосхилий, покритий солом’яними або очеретяними снопами. Такi житла мали невеликi округлi вiкна. Будинки були одно-, дво- i трикiмнатнi. Обов’язково в кожнiй кiмнатi був вiвтар-жертовник, пiч-лежанка.

Археологи вважають, що деякi будiвлi були двоповерховими. iнодi трипiльцi створювали величезнi, як на той час, поселення (протомiста), якi складались з понад тисячу жител та мали площу 300 – 400 гектарiв. Найкраще дослiдженi трипiльськi поселення – Майданецьке, Доброводи, Талянки та iн.
У трипiльських племен зафiксований дивний звичай – раз на поколiння (приблизно через 50 рокiв) вони спалювали свої житла та засновували неподалiк новi поселення. Причини цього явища залишаються нез’ясованими.

Основою господарства трипiльцiв було землеробство. Трипiльцi обробляли землю спочатку кiстяними i роговими мотиками. Пiзнiше почали використовувати дерев’яний плуг з кам’яним або кiстяним лемехом. Вони вирощували пшеницю, ячмiнь, просо. Зерно мололи за допомогою простих кам’яних зернотерок. Крiм цього трипiльцi розводили  дрiбну рогату худобу, коней свиней.  Важливу роль, особливо на раннiх етапах iснування трипiльської культури, продовжувало вiдiгравати мисливство. Полювали на косулю, кабана, лося, рiзних хижакiв та гризунiв. Практикувалось також збиральництво та рибальство.

На надзвичайно високому рiвнi у трипiльцiв був розвиток гончарства. Посуд фарбувався бiлою, червоною i чорною фарбами характерними вiзерунками. Вiн i зараз дивує своєю художньою витонченiстю. Посуд лiпили руками без гончарного круга. Вiн подiлявся на кухонний, столовий та культовий. В пiзнiй перiод iснування трипiльцiв ними було освоєно ткацтво.

Дослiдники вважають, що органiзацiя суспiльного життя трипiльцiв була досить складна. Основу суспiльного буття становили родовi традицiї. Рiд складався з сiмей, а роди об’єднувались у племена. Шлюби мiж членами одного роду були забороненi. Тому в поселеннях проживали вихiдцi з сусiднiх родiв. У повсякденному життi переважаючою була роль чоловiка. Жiнка вiдiграє велику роль у веденнi домашнього господарства. Трипiльське суспiльство, можливо, було об’єднанням племiнних союзiв, а гiгантськi поселення (протомiста) – їх столицями. iз виявлених речей вченi намагаються реконструювати свiтогляд та вiрування трипiльської культурно-iсторичної спiльностi людей.
Трипiльцi, очевидно, мали розвиненi релiгiйнi уявлення. У кожному будинку були святилища – хрестоподiбнi глинянi пiдвищення та фiгурки людей. Вони вiрили в потойбiчне життя, в iснування рiзних богiв i духiв-покровителiв. Богиня родючостi була головною. Були боги Сонця, воскреслої рослинностi. У релiгiйних уявленнях трипiльцiв бик символiзує сонце i чоловiчу силу, змiй – охоронця дому тощо. iснувала вiра у священну силу вогню, через те був поширений звичай спалювати померлих. Також виник iнший звичай – поховання проводилося пiд долiвкою жител. Це мало захистити сiм’ю вiд злих сил i допомогти продовженню роду.

Про розвиток мистецтва у трипiльцiв говорять археологiчнi знахiдки у виглядi глиняних фiгурок людей i тварин та розписаного рiзним орнаментом керамiчного посуду. Значного поширення набув культ матерi. На мiсцях давнiх поселень археологи знаходять фiгурки – «трипiльськi мадонни». Такi вироби спочатку прикрашалися заглибленими лiнiями, пiзнiше фарбами. Особливо видiлялися зачiска, прикраси, деталi одягу. Дуже рiдко знаходять виготовленi фiгурки чоловiкiв.

Причини зникнення трипiльської культури повнiстю не з’ясованi. З приводу цього є кiлька гiпотез: це i порушення екологiчного балансу, що було пов’язано з екстенсивним веденням господарства, i певне похолодання, i внутрiшнi протирiччя, i наслiдок експансiї агресивних племен, якi прийшли з пiвнiчного заходу i сходу, тощо.

Сучаснi археологiчнi дослiдження пiдтверджують, що окремi елементи трипiльської культури (система господарства, топографiя поселень, декоративний розпис будинкiв, мотиви орнаменту i керамiки та iнше) стали невiд’ємною частиною сучасної української культури.